РІДНОМУ МІСТУ
О Біла Церкво, рідний краю,
Вражає нас твоя краса!
Здається все я забуваю,
Як бачу Рось, що мов коса,
Хоч пишна, з часом посивіла,
Несеться швидко вдалечінь.
А вітер їй - немов вітрила.
Та від небес лишилась синь.
Душа дзвенить і завмирає,
Коли блукаю парком я.
"Олександрія" прикрашає
тобі чоло, а нам життя.
Мабуть, під Божими руками
Стоїш вже стільки довгих літ.
Мов рідна ненька ти над нами.
Для нас даруєш щастя цвіт.
Вікторія Фокіна
Комментариев нет:
Отправить комментарий