вторник, 30 декабря 2008 г.
"Китайський місток"
«Китайський місток» — це архітектурна споруда. Таку назву вона дістала завдяки альтанці на містку, дах якої нагадує дахи китайських пагод. Спорудження містка-альтанки відбувалося в період активної забудови парку. Місцевий ландшафт підкреслює екзотичний вигляд містка, з якого відкриваються краєвиди на верхнє озеро з водоспадом та нижнє озеро.
четверг, 25 декабря 2008 г.
суббота, 20 декабря 2008 г.
четверг, 11 декабря 2008 г.
Легенда походження нашої перлинки
В 1050 р. Ярослав Мудрий заклав в Юр`їві величний білокам’яний собор. В ХХ ст. археологи знайшли на території Замкової гори залишки фундаменту мурованого храму розмірами 18 х 12 метрів. Цілком ймовірно, що то є фундамент саме того білокам’яного собору, що звів князь Ярослав. Історики вважають, що з тих часів за містом закріпилась й інша назва – Біла Церква.
вторник, 9 декабря 2008 г.
Орден князя Ярослава Мудрого
Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, IV і V ступеня засновано Указом Президента України № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Саркофаг Ярослава Мудрого
пятница, 5 декабря 2008 г.
Засновник міста - Ярослав Мудрий
Легенда походження міста
Пишне наше місто Біла Церква. Красується в зелені рясних садів, росте й міцніє щороку. Кажуть старі люди, що колись, ще за козаччини, поселився отут якийсь сотник на прізвисько Білий. А той Білий та був собі козарлюга лепський. Ніхто його не переп'є, на шаблі не візьме: силач був великий і спритний. А до того ж одчайдушний, трясця б його взяла! Скільки раз піде на турка — усе з крамом вертає. П'є, гуляє, бенкетує в будень і у свято. А як піде по майдану — аж земля трясеться. Отак гуляв той отаман. Незчувся, як старість потихеньку підкралася і лягла на плечі. Засумував козарлюга, на шаблю схилившись. Добра того — повні двори, а для кого, нащо? Не дав йому Бог діточок. Кому все лишити? А як старість білим цвітом оповила скроні, наказав побудувати для народу церкву. Донедавна, повідають, стояла. Там і поховано сотника Білого. Назвали її люди Білою Церквою, а від неї пізніше — і місто.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)